Професійний стереотип – це персоніфікований образ професії, тобто узагальнений образ типового професіонала.
Е. Зеєр зазначає, що стереотипи є невід’ємним атрибутом професіоналізації фахівця. Стереотипи, з одного боку, надають стабільності професійному життю, сприяють формуванню досвіду та індивідуального стилю діяльності, а з іншого – заважають адекватно діяти в нестандартних ситуаціях, яких достатньо в будь-якій роботі, а також є основою для формування багатьох професійних руйнувань особистості.
Однією з основних детермінант професійного руйнування фахівця є стереотипи мислення і діяльності, соціальні стереотипи поведінки. У процесі виконання професійної діяльності фахівець повторює одні й ті ж дії і операції. У типових умовах праці неминучим стає формування стереотипів щодо реалізації професійних функцій, дій, операцій. Вони спрощують виконання професійної діяльності, підвищують її визначеність, полегшують взаємини з колегами. Стереотипи надають стабільності професійному життю, сприяють формуванню досвіду та індивідуального стилю діяльності. Професійні стереотипи мають безперечні достоїнства для людини і є основою для формування багатьох професійних особистісних руйнувань.
Кожен вид професії пред’являє певні вимоги до певних психологічних здібностей і якостей людини.
1. Стереотип «начальник повинен бути жорстким, твердим, наполегливим» змінює структуру управлінської взаємодії, переводячи її в режим загрозливого покарання за проступки, командного спілкування.
2. Стереотип «начальник завжди правий» негативно позначається на самостійності рішень і суджень працівника, формує безініціативність, очікування наказів і вказівок від керівництва.
3. Стереотип догматичного підпорядкування наказам породжує установку бездумного виконання будь-якого наказу начальника, часто призводить до внутрішньоособистісних конфліктів, якщо є власна думка про необхідність діяти по-іншому.
4. Стереотип «маленької людини» призводить до зниження професійної самооцінки, прояву конформізму і відсутності власних суджень з того чи іншого офіційного питання.
5. Стереотип «оптимальної» рольової поведінки часто виступає механізмом адаптивної поведінки до певних робочих ситуацій і конкретних професійних дій. Таким чином, загрозлива та агресивна поведінка розглядається як оптимальна для отримання показань від підозрюваного тощо.
Також будь-які стереотипи в житті можна перенести на професійні стереотипи.