Влаштування септику – це ефективний підхід до створення сучасної системи каналізації. Септик дозволяє зібрати стічні води, відстояти та обробити їх, при цьому тверді частини осідають на дно ємності, а освітлені стоки відводяться для подальшого очищення. Очищення в самій системі септика не є остаточним, тому обов’язково передбачається додаткова очистка за допомогою дренажної системи для септика.
Методи облаштування дренажу
Дренаж може бути організований двома основними способами:
- Влаштування фільтраційного колодязя.
- Облаштування дренажного поля.
Найпоширенішим методом є саме дренажне поле.
Види дренажних систем
Існують два основні типи дренажних систем:
- Дренажний колодязь для септика. Використовується в умовах, коли ґрунтові та паводкові води залягають глибоко. Це звичайний колодязь без дна, який зазвичай виготовляється з бетонних кілець. На сьогодні такий метод застосовується рідше.
- Фільтраційне поле для септика. Призначене для високого рівня підземних вод. Це система спеціальних трубопроводів, розташованих у верхніх шарах ґрунту. Ефективність залежить від довжини трубопроводів, а площа всієї системи може досягати кілька сотень квадратних метрів.
Принцип роботи дренажної системи септика
Дренажне поле функціонує за певним принципом, що включає:
- Отримання освітлених стоків із септика.
- Розподіл стоків по площі ділянки.
- Завершальне очищення стоків при проходженні через подушку з щебеню, після чого очищена вода поглинається ґрунтом.
У деяких випадках для відведення освітленої води може бути облаштований спеціальний колодязь. Правильне облаштування фільтраційного поля може додатково освітлити стоки до 30%, що знижує екологічні ризики.
Основою роботи фільтраційного поля є аеробний метод очищення. Органічні сполуки, які виділяються в стоках, розщеплюються до безпечних елементів завдяки наявності повітря в системі.
Схема влаштування дренажу
Схема дренажу – це креслення конструкції, що відображає основні характеристики системи. Вона включає:
- Розташування дренажного поля щодо септика та інших пристроїв на ділянці.
- Розміри фільтраційної конструкції.
- Розміри і кількість виїмок у ґрунті (траншеї).
- Довжина і діаметр труб, а також параметри їх нахилу.
- Відомості про матеріали для трубної подушки, включаючи товщину шарів.
- Місця для вентиляційних труб.
- Місце відведення освітленої води.
Дренажне поле повинно знаходитись не ближче 30 метрів від джерел води, таких як колодязі. Септик повинен бути розміщений на відстані мінімум трьох метрів від садів або городів.
Алгоритм монтажу
Монтаж аераційного поля здійснюється за наступним алгоритмом:
- Визначення місця для аераційного поля.
- Розкопування траншеї необхідної глибини і ширини.
- Укладання ґрунтового шару товщиною 10 см з високою проникністю.
- Насипання шару щебеню (фракція 30 мм), товщиною 35 см, у який вкладаються дренажні труби довжиною до 25 м.
- Підключення труб до септика і вентиляційних стояків, обладнаних зонтиками для захисту. Нахил становить 1,5 см на метр.
- Насипання верхнього шару щебеню товщиною 10 см.
- Укріплення труб геотекстилем для теплоізоляції.
- Укладання верхнього ґрунтового шару, висотою 30 см.
Дозувальна камера і дренажні тунелі
Дозувальна камера – це ємність обсягом до 1 куб./метра, зазвичай виготовлена з пластику. Вона гарантує поступове відведення рідини в дренажне поле. Дренажні тунелі є різновидом фільтраційних полів, обраних для великих обсягів стоків завдяки підвищеній механічній міцності.
Щоб забезпечити ефективність автономної каналізації, включно із септиком та дренажним полем, необхідно ретельно дотримуватись всіх технічних параметрів при обладнанні на новому місці. Недотримання технології може суттєво знизити ефективність системи. Тому довіряти цю роботу слід лише кваліфікованим спеціалістам, які гарантують якість виконання.