Стяжка на покрівлі – види покрівель, технології стяжки, інструкція виготовлення стяжки гаражного даху

Дах призначений не тільки для формування внутрішнього простору будинку, але також ефективного захисту його від опадів, вітру, талої води, сонячного випромінювання, спеки та холоду. Тому облаштуванню надійної покрівлі має бути приділено чималу увагу. Розберемо, за якими технологіями виконується стяжка на покрівлі, які типи скатів бувають і в чому їх особливості, а також з яких етапів складається заливка стяжки на даху гаража.

Види покрівель та їх особливості

Для того щоб правильно виконати покрівельне стягування, необхідно мати грамотне уявлення про те, які дахи бувають. З погляду параметрів, які впливають вибір технології, велике значення має кут нахилу ската. За цією ознакою вони поділяються на 2 підвиди:

• Плоскі .

Під визначення плоского потрапляють скати, кут нахилу якого перевищує 12°. Повністю горизонтальні покрівлі практично не застосовуються – зважаючи на скрутність відведення атмосферних опадів. Іноді достатньо 2-3 градуси, щоб система водовідведення виявляла свою ефективність.

Інша важлива умова організації плоского даху – це герметичність. Так як при слабкому стоку або в період випадання опадів, а також в період танення снігу, вода починає застоюватися і проникати крізь перекриття.

Плюси плоского схилу проявляються в наступному:

1. Мінімальна площа, економія на будівельних матеріалах.
2. Найменші витрати часу та сил на зведення.
3. Зручність проведення наступних робіт – монтаж антени, вентиляційних блоків та ін.
4. Можливість створення додаткової корисної площі, наприклад, тераси.
5. Недоліки виражаються у застоюванні снігу, підвищенні навантаження на кроквяну систему, необхідності облаштування якісної гідроізоляції та постійного контролю вологості теплоізоляційних матеріалів.

• Похилі .

Покрівля з кутом ската понад 12° називається похилою. Якщо попередній варіант передбачав використання єдиного ската, в даному випадку їх стає вже як мінімум 2. Зумовлюється це, перш за все збільшенням площі незахищеної горизонтальної ділянки від вершини до карнизної частини.

До облаштування стяжки на такій покрівлі висуваються суворіші вимоги. Зокрема, вона повинна бути більш міцною, мати менший час на схоплювання і відрізнятися зручним способом монтажу. Найкраще для таких умов підходять сухі технології.

На замітку! Для надійного захисту теплоізоляційного шару, а також якісного наплавлення рулонної покрівлі, будь-який плоский дах повинен оснащуватися стяжкою. Крім того, гладкий поверхневий шар забезпечує найкращий відтік дощової води.

Технології стяжки

Існують три основних види покрівельної стяжки:

1. Мокра.
2. Напівсуха.
3. Суха чи збірна.

Розберемо детально особливості кожної їх.

В основі стяжки лежить цементно-піщаний розчин М50 – М100 із антифризними присадками. Виконується вона, як правило, для подальшого монтажу м’якого покрівельного матеріалу. Залежно від типу поверхні, на яку буде укладатися бетон, товщина шару може суттєво змінюватись:

• Залізобетонна плита – 10-15 мм.
• Жорсткий теплоізоляційний матеріал – 15-25 мм.
• Гранульований утеплювач – від 30 мм.

Дані наведені з урахуванням застосування армуючої металевої сітки. Без неї шар має бути збільшений мінімум на 10-15 мм. При цьому як утеплювач береться або кам’яна вата з межею міцності 60 кПа, або полімерні аналоги на 100 кПа.

Бетонний розчин допускається замінити асфальтобетоном за умови укладання його лише за твердою основою та мінімальною товщиною 15 мм. Крім того, його не застосовують для скатів з кутом нахилу більше 25 °, і якщо в подальшому на нього монтуватимуться рулонні матеріали за допомогою холодної мастики.

Довідка! Застосування армуючої металевої сітки дає низку додаткових переваг бетонній стяжці. Це, перш за все, менша вага, краща міцність на розрив і розтріскування, а також триваліший термін служби.

Напівсуха

Технологія напівсухої стяжки передбачає застосування тих самих компонентів, що і мокрій, тільки з мінімальною кількістю води. Плюс у масу додається поліпропіленові фіброволокна – для армування та попередження розтріскування.

Головні переваги:

1. Мінімальний час на підготовку та укладання розчину.
2. Невелика кількість води – це виключає усадку та утворення тріщин у покритті.
3. Гладкість поверхні, що утворюється – немає необхідності для подальшої обробки.
4. Затвердіння не довше 12 годин і можливість проведення робіт вже на 3-4 день.
5. Можливість прокладання систем комунікацій у масі.
6. Найнижча ціна.

Стяжка напівсухого типу доступна для застосування на схилах з кутом нахилу до 45 °. Перед укладанням розчин замішується в мішалці, а потім шлангом під напором доставляється нагору. Потім поверхневий шар затирається спеціальним пристроєм для кращої гладкості.

Зверніть увагу! При малому ухилі схилу на поверхні часто застоюється вода. Надалі вона може просочитися крізь покрівлю і призвести до псування матеріалів. Уникнути цього можна, зробивши розухилку. Це спеціальний шар стяжки з ухилом, виготовлений, наприклад, з керамзиту та зверху покритий бетоном.

Збірна або суха стяжка за типом застосовуваних матеріалів відрізняється на кілька варіантів:

• CSP .

Стяжка на базі цементно-стружкових плит облаштовується як поверх залізобетонних плит, так і жорсткого покрівельного матеріалу. До основи кріпиться на шурупи або дюбеля.

ЦСП стійкі до вогкості, плісняви ​​та грибка. Застосовуються, у тому числі, разом із теплоізоляційним матеріалом – для формування теплої покрівлі. Як фінішне оздоблення використовуються рулони, що наплавляються.

• ACL .

Азбестоцементні листи спочатку ґрунтуються з 2-х сторін, потім укладаються та кріпляться до основи. Плюси виражаються в наступному:

1. Гладка поверхня.
2. Точна геометрія.
3. Простота монтажу.
4. Невелика вага.
5. Додаткова тепло- та звукоізоляція.

Зовні листи покриваються шарами геотекстилю та ПВХ-мембраною.

• Плоский шифер .

У порівнянні з плитними матеріалами на основі деревини, картону та стружок шифер має такий ряд переваг:

1. Чи не набухає.
2. Не коробится.
3. Чи не відволожується.
4. Чи не горить.

Зверху закривається шаром матеріалу, що наплавляється.

• ГВЛ .

У більшості випадків гіпсокартон не застосовується для покрівельної стяжки, через погану стійкість до вогкості. Але при необхідності водостійким варіантом матеріалу також можна покрити схил. Однак при цьому потрібно зробити якісну багатошарову гідроізоляцію.

Важливо! Переваги сухої стяжки виявляються у можливості швидкого монтажу у будь-який час року, малій вазі та незначній товщині шару.

Починати заливання бетонної стяжки поверх ската можна тільки після того, як будуть завершені всі покрівельні заходи щодо облаштування труб, вентиляції, комунікацій та ін.

Технологія заливки складається з наступних етапів:

• Поверхня очищається, при необхідності допрацьовується, зашпаровуються дефекти.
• Для більшої точності рівня виставляються маячки.
• Якщо потрібно утеплити покрівлю, укладається необхідна кількість шарів теплоізолятора.
• Вкладається металева сітка для армування.
• Піщано-цементний розчин заливається смугами завширшки 1,5-2 м.
• Поверхня вирівнюється.
• Як тільки перша смуга почне схоплюватися, заливається друга і далі алгоритм повторюється.
• Після висихання поверхня стяжки ґрунтується на холодну розчин мастики або бітуму в розчиннику.

Починати подальші роботи з облаштування покрівлі можна тільки після повного висихання бетону, тобто через 28 днів.

Порада! Проводити роботи не рекомендується за температури нижче +5°C. У крайньому випадку допускається застосовувати антизамерзаючі присадки – якщо в період роботи очікуються заморозки. Однак у жодному разі не можна допускати попадання опадів у розчин досі його схоплювання. Тому в холодну пору року потрібно буде спорудити навіс.

Покрівлі бувають плоскі з кутом схилу до 12 ° і похилі. Перші простіше і економніше, але вимагають надійної гідроізоляції, другі краще відводять вологу, але при цьому дорожче і важче зводяться.

Є 3 типи технології покрівельної стяжки:

1. Сухий.
2. Напівсуха.
3. мокрий.

Кожна з них має свої особливості та сферу застосування. Щоб зробити стяжку на гаражі, необхідно суворо дотримуватися інструкцій.